24.05.2026
Повернення втраченого штетлу: рецензія на книгу Павла Козленка «Балта – місто з мого дитинства»
«Балта – місто з мого дитинства» – так називається книга одесита Павла Козленка, підсумок колосальної багаторічної роботи, копітких і фахових досліджень історії українського єврейства.
У кожної людини є своя топографія пам'яті – географія місць, які сформували її світогляд. Проте, коли за справу береться професійний історик, дослідник єврейської спадщини та Голокосту Павло Козленко, особистий спогад перетворюється на масштабне, фундаментальне дослідження.
Його книга «Балта – місто з мого дитинства» – це не просто мемуари, а понад 500 сторінок ретельної, по-хорошому «двокілограмової» праці, що повертає з небуття цілий пласт культури подільського єврейства.
Жанр та концепція: на стику мікроісторії та родинного альбому
Книгу важко вкласти в рамки одного жанру. З одного боку, це класична мікроісторія – глибокий історико-етнографічний аналіз життя окремого містечка (Балти), яке колись було потужним центром єврейського життя, ремесел та торгівлі на межі Поділля та Півдня України. З іншого боку, це дуже інтимна, щемлива розповідь нащадка людей, які вижили у Балтському гетто. Автор дивиться на Балту подвійним поглядом: крізь об'єктив задокументованих фактів і крізь призму дитячих теплих спогадів.
Зміст: від розквіту культури до трагедії Катастрофи
Павло Козленко вибудовує наратив об'ємно. Він не фокусується виключно на трагедії, що є надзвичайно важливим методологічним кроком. Перш ніж показати загибель громади, автор закохує читача у її життя. На сторінках книги постає живий, гамірний єврейський штетл із його традиціями, релігійним побутом, унікальною архітектурою та неповторним локальним гумором.
Центральне і найбільш драматичне місце у книзі посідає дослідження періоду Другої світової війни та румунської окупаційної зони (Трансністрії). Автор, спираючись на унікальні архівні документи, листи та свідчення очевидців, реконструює побут і трагедію Балтського гетто. Ця частина книги дихає болем, але водночас виступає як потужний маніфест проти забуття. Козленко показує не просто суху статистику втрат, а конкретні людські обличчя, долі родин та акти неймовірної людяності місцевих жителів.
Візуальне та документальне багатство
Окремої похвали заслуговує видавниче та джерельне наповнення праці. Книга щедро ілюстрована архівними світлинами, планами містечка, портретами його мешканців та репродукціями документів. Це робить текст кінематографічним. Читач не просто вивчає історію – він заглядає в обличчя людей, бачить вулиці Балти такими, якими їх бачив маленький хлопчик у минулому столітті, і якими вони були задовго до радянського чи нацистського руйнування.
Чому ця книга актуальна сьогодні?
Сьогодні, коли формула «Ніколи знову» зазнала краху через нові загарбницькі війни, книга Павла Козленка набуває особливого пророчого звучання. Вона демонструє, як легко диктатури та ідеології ненависті руйнують затишні, намолені поколіннями світи, якщо суспільство вчасно не реагує на зло.
«Балта – місто з мого дитинства» – це некролог за втраченим світом українського єврейства, але водночас і пам'ятник його незнищенності. Автор виконав колосальну місію: він зібрав розрізнені уламки історії й склеїв їх документованим словом та синівською любов’ю.
Резюме
Ця праця є обов'язковою для прочитання історикам, краєзнавцям, дослідникам юдаїки та Голокосту в Україні. Та понад усе – вона потрібна звичайному читачеві як приклад того, як потрібно любити й захищати пам'ять про свою малу батьківщину. Бо, як справедливо зазначає сам автор в одному зі своїх інтерв'ю: «Пам'ять – це ми з вами. Якщо ми не будемо пам'ятати про минуле, то у нас не буде взагалі майбутнього».
Почесний громадянин міста Балта Вадим ВИНЯРСЬКИЙ.
