28.03.2024
«На сивій бороді відображення часу: поезії»: вийшла друком перша поетична збірка одесита Павла Козленка
«На сивій бороді відображення часу: поезії» – таку назву має книга одесита Павла Козленка, яка нещодавно вийшла друком. У доробку відомого дослідника Голокосту, науковця, громадського діяча це перша поетична збірка.
«Незвичність» – так головну особливість цієї книги визначає доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського Євген Борінштейн. До вашої уваги пропонуємо його рецензію.
Беру у руки цю невелику книжку – й одразу виникає враження незвичності: форма її маже квадратна, нестандартного розміру, крім того – обкладинка не кольорова, а чорна, майже на весь розмір – силуетний портрет бородатого задумливого автора, на чорному фоні – прямим білим шрифтом прізвище поета та назва збірки. Вже на третій сторінці пропонується текст «Замість передмови», наданий знайомим автора збірки поетом і науковцем Віктором Фетом зі США. Цей лаконічний лист одесита-емігранта – теж незвична річ для автора першої поетичної збірки.
Автор збірки, погодьмося, – теж незвична людина: доволі відомий не тільки в Одесі громадський діяч, науковець, за освітою юрист та історик, дослідник подій Голокосту не тільки в Україні, заслужений працівник культури України, лауреат відомого в Одесі конкурсу «Люди справи» 2022 року, Муніципальної премії Одеського міського голови «Культурна столиця 24», відзнаки Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» (2024).
Павло Козленко – автор восьми книг, понад 70 наукових статей, 14 виставок. Його книги знаходяться в Бібліотеці конгресу США, у Нью-Йоркській публічній бібліотеці (США), в бібліотеках Меморіального Музею Голокосту у Вашингтоні (США), Яд-Вашем (Ізраїль), у Баварській державній бібліотеці (Німеччина), Бібліотеці інституту ім. Вільгельма Фільдермана (Бухарест, Румунія), Науковій бібліотеці Ізраїлю, Одеській національній науковій бібліотеці, Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського.
Як зізнається сам автор, до поезії звернувся незабаром після початку російсько-української війни, події якої стали практично поштовхом до віршописання. Не можна з упевненістю сказати про високий професійний рівень тих віршів. Але їх відвертість і щирість, безумовно, приваблюють читача. Павло Козленко мислить і пише головним чином російською мовою. Однак, написавши доволі багатенько віршів, «замахнувся» на збірку і, враховуючи суспільно-політичну ситуацію, завважив доцільним перекласти їх на державну – українську мову. Це теж незвично. Тож запросив на допомогу знайомого журналіста і поета Михайла Гершковича, який, ознайомившись з рукописом і маючи певний досвід перекладання прози і віршів, погодився. Так і народилася досить оригінальна і дещо незвична поетична збірка.
Вірші у ній різної тематики і жанрів, різного формату й архітектоніки. При цьому привертає увагу їх загальна, стрижнева змістовність: у кожному є рядки, що нагадують або натякають на події воєнного часу. Як пише автор у першому в збірці вірші, «На бороді моїй часу відбитки, Відчуваю клітинами все, що я пережив». Так, поету довелось багато бачити, знати й пережити, про це й пише схвильовано.
Навіть у віршах про природу знаходимо притаманні лиш воєнному часу рядки: «Сонцю помашу рукою крізь щілини із підвалу». Скрізь проглядаються риси війни, наприклад: «Броник груди набридло стискає, Друг і я стоїмо як один», «Третю добу я не сплю, і все маряться орки, Я кладу їх у ряд, бо ж патрон не один…», «І все було б добре в моїй стороні, Та думки не сходять: живем на війні»…
Так, усі вірші об’єднані одним змістом — Життя на війні та однією думкою – вірою в Перемогу. Ряд віршів, як і сподівалось – про кохання, але сумно констатувати «Бинти нам заважають тісно обійнятись». Багато у збірці зворушливих віршів про дітей, чимало привабливих рядків про рідну Одесу і море, про любов до України, про поранених бійців…
Якщо ж говорити про використання художніх засобів, то про їх палітру свідчить те, що у віршах знаходимо експресію і ліричну меланхолію, сюжетність і лаконічність, спогади і сповідальність, метафори і порівняння, епітети і гіперболи, урбанізм і картини природи, почуття ненависті (до ворогів) і кохання, ніжність і побутовізм, деколи певну загадковість та все ж – насамперед відкритість і щирість. Водночас дещо незвично: у збірці не знайдеш якихось складних, карколомних, штучних і вишуканих метафор, тропів. Проста й доступна лексика сприймається природно і легко, для читача – довірливо і ненав’язливо, небайдуже.
Дещо незвична нетрадиційна побудова віршів: більшість рядків – неоднакової довжини за кількістю стоп і наголосів, що створює певну вільність атмосфери віршів, сприяє зоровому сприйманню і мелодиці віршів, надає особливості звучання. Важливо те, що перекладач зумів не тільки адекватно передати смисловий зміст віршів, а і їх поетичне наповнення, в чому й полягає суть Поезії, йому вдалось передати самий Дух поетичної збірки Павла Козленка.
Хочу звернути увагу на важливу особливість збірки, що теж незвично: у ній майже до кожного вірша вміщено й дуже вдало дібрано художньо-графічні ілюстрації, уміло виконані харківською художницею Іриною Парасочкою. Ці ілюстрації гарно доповнюють віршовані тексти, стали невід’ємною частиною збірки.
Вихід збірки Павла Козленка – це безсумнівно, подія у літературному і художньому світі не тільки Одещини. І будь-який читач не залишиться байдужим.
Євген БОРІНШТЕЙН.
